Трісон — золотистий лабрадор-ретривер, чиє дивовижне життя поводиря вже пролягло через різні країни, небезпечні рятувальні операції й навіть поліцейські розслідування, — розпочинає нову пригоду з несподіваної звістки: відтепер він пенсіонер.
Його давній незрячий господар, підполковник міліції у відставці Андрій Максимович Єлісєєв, настільки ослаб через хворобу, що майже не виходить із дому. У школі підготовки собак-поводирів вирішили відправити Трісона на заслужений відпочинок. Але коли родині пропонують молодшого собаку, Андрій Максимович навідріз відмовляється розлучатися з вірним другом.
Трісон залишається в родині Єлісєєвих.
Спочатку лабрадор засмучений. Він зовсім не вважає себе старим і переконаний, що ще здатен приносити користь людям. Та невдовзі починає уявляти принади пенсійного життя: довше спати, дивитися телевізор, слухати книжки й насолоджуватися спокоєм без відповідальності, яку накладає шлея поводиря.
Проте мирне життя триває недовго.
У Максима Єлісєєва, якого всі називають Максом, сина відставного офіцера й слідчого кримінальної поліції, інші плани. Подвиги Трісона на Чукотці — порятунок дитини під час хуртовини та допомога у викритті банди аеропортових злодіїв — привернули чималу увагу. У відділі Макса визнають виняткові здібності лабрадора й зараховують його до службових собак.
Трісонові навіть видають посвідчення з фотографією та написом «Службовий собака».
Незабаром Макса відряджають до Ізраїлю. Російські правоохоронці вивчають досвід ізраїльських колег з організації туристичної поліції та захисту мандрівників.
Макс вирішує взяти Трісона із собою.
Для лабрадора така перспектива неперевершена. Після лютих чукотських морозів йому ввижаються сонце, теплий пісок, чудові пляжі й нагода поплавати в Середземному морі.
Андрію Максимовичу прикро, що здоров’я не дозволяє приєднатися до подорожі. Він давно мріяв побачити біблійні місця й відвідати давнього друга в Ізраїлі. Макс обіцяє батькові, що той ще неодмінно здійснить цю мандрівку, коли почуватиметься краще.
Так Трісон вирушає до Землі обітованої, навіть не підозрюючи, що на позір приємне відрядження стане одним із найнебезпечніших і найзворушливіших випробувань у його житті.
Труднощі починаються ще до вильоту.
Хоч у Трісона тепер є офіційні документи службового собаки, правила авіакомпанії вимагають перевозити його у великому контейнері в багажному відсіку літака. Лабрадор обурений: собаку, якому довіряють рятувати людські життя, сприймають як звичайний багаж!
Проте під час польоту він з’ясовує, що його сусіди — напрочуд колоритна компанія. Серед них боксер Йося, такса Тетчер і двоє величезних котів Юлій та Цезар, господар яких — історик, захоплений Стародавнім Римом.
Тварини обмінюються історіями про господарів, подорожі й усілякі дивацтва людської поведінки.
На час приземлення Трісон майже забуває про своє обурення.
Важка ізраїльська спека швидко нагадує, що кожна подорож має свої незручності. Після довгого очікування в контейнері лабрадор нарешті зустрічається з Максом в аеропорту Бен-Гуріон.
Їх зустрічає Лев, або Льова, ізраїльський поліцейський і друг Макса. Він тепло вітає гостей і везе їх до своєї родини, що мешкає неподалік середземноморського узбережжя.
Льовина гостинність одразу підкорює Трісона. Водночас лабрадора дивують подробиці ізраїльського побуту: невблаганна літня спека, незвична їжа, суворе ставлення до пасків безпеки й правил дорожнього руху, а також розмаїття мов на вулицях.
Для Трісона це не просто туристичні враження. Вони спонукають порівнювати, як у різних країнах ставляться до людей, тварин, правил та особистої відповідальності.
Невдовзі Макс і Трісон беруться до професійної програми відрядження.
У штаб-квартирі ізраїльської поліції молодий слідчий знайомиться зі співробітниками, які забезпечують безпеку туристів, патрулюють вулиці та виявляють підозрілу поведінку серед натовпу. А Трісон знайомиться з місцевими службовими собаками, зокрема чорним кокер-спанієлем Альфредом, що працює в дорожній поліції.
Лабрадора вражає розмаїття собачих професій. Одні шукають заборонені речовини, інші допомагають охороняти громадський транспорт, а ще інші супроводжують поліцейських у туристичних районах.
Він пишається належністю до великої спільноти, де кожен по-своєму служить людям.
Льова поєднує навчання з екскурсіями Єрусалимом.
Він показує Максові й Трісонові Старе місто, Хресну дорогу та місця, пов’язані з біблійною історією. Вулиці повні паломників, туристів, торговців, дітей і людей різних віросповідань.
Трісон дивиться на стародавнє місто очима істоти, яка майже нічого не тямить у релігійних суперечностях, зате гостро відчуває доброту, справедливість і людську гідність.
Один випадок особливо вражає Макса. Хоч Льова й керує поліцейським автомобілем, він категорично відмовляється паркуватися на місці, призначеному для людей з інвалідністю.
Правило стосується і його.
Роздуми лабрадора про місто перериває справжня поліцейська пригода.
Поки Макс розглядає сувеніри, молодий злодій вихоплює сумочку з рук білявої туристки й кидається навтьоки людними вуличками.
Трісон миттю пускається навздогін.
Злодій мчить проходами й провулками, а тоді дереться зовнішніми металевими сходами. Лабрадор наздоганяє його, вчіплюється зубами в штанину й не відпускає, доки не підбігають Макс та Льова.
Викрадену сумочку повертають.
Її власниця — молода росіянка — щиро й тепло дякує Трісонові. Вона особливо вдячна, адже в сумочці були її документи.
Макс одразу звертає на дівчину увагу, хоча метушня довкола затримання не дає їм як слід познайомитися.
Трісон у захваті. Він давно вважає, що його молодому напарникові час зустріти хорошу дівчину, а ця незнайомка здається доброю й по-справжньому любить тварин.
Їхні шляхи нібито розходяться, але пізніше ця зустріч набуде виняткового значення.
Тим часом ізраїльські пригоди Трісона виходять далеко за межі службових обов’язків.
Щоранку Макс бігає узбережжям, а лабрадор залюбки плаває в Середземному морі. Перші знайомства з морем не зовсім вдалі: сильні течії, медузи й застереження рятувальників створюють труднощі, а Макс дізнається, що залишати взуття надто близько до води — кепська ідея.
Трісона дивує розмаїття мешканців узбережжя й складні правила, які визначають, де та коли дозволено купатися.
Він також товаришує з Френкі — жвавим джек-рассел-тер’єром, який працює собакою-листоношею.
Френкі носить кореспонденцію в кишенях спеціального жилета, чудово знає свій маршрут і пишається корисною роботою. Трісон супроводжує його на частині маршруту й бачить, як маленький друг проходить у будинки крізь спеціальні собачі дверцята та виконує завдання, у які багато людей навряд чи повірили б.
Під час доставки листів вони знайомляться з дівчинкою Теєю, котра залюбки читає оповіді про кота Сократа. Це кумедний місточок до іншої частини літературного світу Михайла Самарського.
Допитливість приводить Трісона до нових пригод із Френкі та його знайомими. Він зустрічає Сару та її сина Аріеля, у чиїй родині живе незвичайна домашня ігуана Есмеральда. Незнайома рептилія спершу лякає лабрадора, особливо коли він бачить, як вона харчується.
Та цей досвід нагадує йому: істота не мусить бути милою чи звичною на вигляд, щоб заслуговувати на турботу.
Трісон також довідується, що Френкі любить музику, уміє підспівувати, коли Аріель грає на фортепіано, і охоче плаває та пірнає.
Лабрадор дедалі краще розуміє, наскільки різноманітними можуть бути розум і дружба тварин.
Безтурботні пригоди раптом перериває нова серйозна небезпека.
Коли Макс, Льова й Трісон їдуть рейсовим автобусом, до салону заходить знервований молодик із невеликою дорожньою сумкою.
Він ставить її в проході й залишається стояти, хоча вільні місця є.
Трісон відчуває незнайомий хімічний запах із сумки. Коли чоловік раптово виходить з автобуса, залишивши речі, лабрадор починає наполегливо гавкати.
Спершу йому здається, що він просто нагадує неуважному пасажирові про забуту річ.
Але Льова відразу розуміє небезпеку.
Він хапає сумку й наказує Максові відчинити вікно.
Упродовж кількох страшних секунд вікно не піддається. Пасажирів охоплює паніка, а водій не може збагнути, що коїться позаду.
Нарешті вікно відчиняється.
Льова викидає сумку назовні.
Майже одразу лунає вибух.
Ударна хвиля стрясає автобус, але водій встигає безпечно зупинитися. Поліцейські бачать вирву на місці падіння сумки.
Ніхто не загинув.
Льова каже Трісонові, що той щойно врятував приблизно тридцятьох пасажирів.
Лабрадора приголомшує усвідомлення цього. Він відчув небезпеку, не розуміючи, що саме загрожує людям, але вперто привертав увагу до покинутої речі — й тим запобіг катастрофі.
Цей випадок відкриває ще одну грань його покликання: собача вірність і чутливість можуть урятувати життя, навіть якщо тварина не до кінця розуміє загрозу.
Ізраїльська подорож уже заслуговує на особливе місце в незвичайній біографії Трісона.
Але пригода, яка дала назву книжці, ще попереду.
Одного вихідного Льова пропонує Максові вирушити на яхті на морську риболовлю.
До компанії запрошують двох молодих жінок: Льовину дівчину Лейлу та її подругу Олександру.
Коли Трісон бачить Олександру в яхтовій гавані, одразу її впізнає.
Це та сама білява туристка, якій він повернув сумочку в Єрусалимі.
Неймовірний збіг дивує всіх.
Льова й гадки не мав, що дівчина, якій допоміг Трісон, — подруга його коханої. Нарешті Макс та Олександра знайомляться як слід, і взаємна симпатія стає очевидною.
Лабрадорові здається, що це сама доля.
Яхта виходить у Середземне море. Погода чудова, компанія весела, і всі насолоджуються риболовлею, розмовами та сміхом.
Трісон помічає, як Макс раз у раз поглядає на Олександру, і розуміє: ще ніколи його друг не здавався таким щасливим.
Сам лабрадор теж радіє морському повітрю та захопливій прогулянці.
Йому перепадає велика риба з улову, і він починає ласувати нею на палубі, поки решта готує обід.
І тут стається біда.
Повз яхту проходить великий корабель, залишаючи за собою потужний кільватерний слід.
Невелике судно страшенно розгойдується.
Величезна хвиля перекочується через палубу й збиває Трісона з лап. Він ковзає мокрою поверхнею та прослизає між стійками поручнів.
Не встигнувши втримати рівновагу, лабрадор падає у відкрите море.
Усе відбувається за лічені секунди.
Ніхто на яхті не помічає його зникнення. Лунають музика, розмови, сміх, а судно відпливає дедалі далі.
Трісон щосили намагається триматися на воді, відчайдушно гавкає й дивиться, як яхта зменшується на обрії.
Він чудово плаває, та навіть сильний лабрадор не здатен без кінця боротися з відкритим морем.
Коли сонце хилиться до заходу, його охоплюють виснаження й страх. Навколо безмежна вода. Він не знає, в якому боці берег, а кожна велика тінь під поверхнею віщує нову загрозу.
Уперше за довгий час Трісон по-справжньому вірить, що може загинути.
Він згадує найдорожчих людей і болісно думає, що, можливо, більше ніколи їх не побачить.
Сили залишають його.
Коли він уже занурюється під воду, щось могутнє раптом підштовхує його тіло й підіймає догори.
Трісон виринає на поверхню й жадібно хапає повітря.
Його рятівник — дельфін.
Ця дивовижна тварина помітила біду лабрадора й не дозволила йому потонути.
Проте небезпека ще не минула.
Наближається акула.
Трісон ціпеніє від жаху, коли хижачка підпливає ближче. Дельфін без вагань вступає з нею в сутичку й завдяки швидкості, спритності та сильному рилу відганяє її геть.
За кілька хвилин лабрадора врятовано вже вдруге.
Коли небезпека минає, тварини починають розмовляти.
Трісон виявляє, що дельфін розумний, допитливий, сміливий та ще й неабиякий жартівник. Новий знайомий розповідає, як дельфіни допомагають тим, хто тоне, і захищають одне одного від хижаків.
Ця розмова стає однією з найважливіших зустрічей у всій книжці.
Роками Трісон присвячував життя порятунку інших. Тепер же, безпорадний у чужій стихії, він сам відчуває, що означає цілковито довірити власне життя іншій живій істоті.
Рятівник пропонує доправити його до берега.
Лабрадор видирається дельфінові на спину, і вони вирушають у неймовірну мандрівку Середземним морем.
На запитання про ім’я дельфін відповідає, що звичного для людей імені не має. Тоді Трісон жартома нарікає його Ігорем Ніколаєвим.
Несподіване прізвисько стає частиною їхньої дедалі міцнішої дружби.
Їхня подорож сповнена пригод і гумору. Трісон розпитує про життя дельфінів, їхні родини, уміння впізнавати одне одного та бажання рятувати незнайомців.
Дельфін пояснює: у його світі врятувати того, хто потрапив у біду, — не якийсь винятковий подвиг, а звичайна відповідь на чуже прохання про допомогу.
Трісон усвідомлює, як багато могли б навчитися люди від такої поведінки.
Нарешті дельфін безпечно доправляє його до узбережжя.
Трісон виходить до причалу й прощається з рятівником, сподіваючись на нову зустріч.
А тоді стрімголов біжить додому.
У Льовиному дворі Макс сидить у розпачі: він упевнений, що не зміг уберегти улюбленого товариша. Інші намагаються його заспокоїти. Вони вже обшукали все навколо, але собаку так і не знайшли.
Першою Трісона помічає Олександра.
Макс схоплюється й міцно обіймає його.
Їхня зустріч сповнена почуттів. Молодий поліцейський ледь стримує сльози, а Трісон розуміє, як сильно його люблять.
Відтепер море постає для лабрадора зовсім інакшим. Це вже не просто прекрасне місце для купання: тут він мало не загинув — і тут знайшов одного з найдивовижніших друзів у житті.
Відтоді Трісон за кожної нагоди повертається до води, сподіваючись побачити Ігоря Ніколаєва.
Дельфін припливає на його поклик, і їхня дружба міцнішає.
Вони плавають разом, граються й діляться історіями про життя на суші та в морських глибинах.
Ігор відкриває Трісонові дивовижну взаємодопомогу дельфінів, які піклуються про своїх родичів і завжди приходять на виручку. Згодом він зустрічає дельфіниху й закохується в неї, чому Трісон щиро радіє.
Тим часом схожі почуття переживає і його людський товариш.
Макс та Олександра зближуються з кожною зустріччю.
Трісон помічає їхні розмови, ніжні погляди й те, з якою любов’ю Олександра ставиться до нього самого.
Дві любовні історії — одна на суходолі, інша в морі — непомітно перегукуються між собою.
А лабрадор тим часом відкриває у собі ще один несподіваний талант.
Під час благодійного свята на пляжі Тель-Авіва місцева поліція охороняє змагання собак із серфінгу. Захід збирає кошти для притулків і рятувальних організацій, які допомагають тваринам.
Трісон зачарований видовищем собак, що втримуються на дошках і ковзають хвилями.
Його знайома Ціла, досвідчена плавчиня, пропонує навчити його основ.
Уроки даються нелегко. Трісон раз по раз втрачає рівновагу й падає у воду, але не здається.
Зрештою він навчається правильно розподіляти вагу, відчувати наближення хвиль і стояти на дошці, що рухається під лапами.
Коли він бере участь у змаганні, його виступ приголомшує глядачів.
Хоч серфінг для нього зовсім новий, Трісон дедалі впевненіше підкорює хвилі й стає одним із найулюбленіших учасників свята.
Макс у захваті.
Трісон, який зовсім недавно боявся, що море стане його могилою, повернувся у воду безстрашним спортсменом.
Ця дивовижна зміна надає пригоді особливого сенсу: вода, яка ледь не занапастила його, стала простором свободи, гри та перемоги над собою.
Попереду залишається ще одна мандрівка.
Льова везе Макса, Олександру й Трісона до Мертвого моря.
Лабрадора захоплюють безлюдні краєвиди, біблійні перекази та незвичайні властивості надзвичайно солоної води.
На відміну від Середземного, Мертве море зовсім не призначене для активного плавання чи пірнання. Його вода має дивовижну виштовхувальну силу, і Трісон переконується, що триматися на поверхні майже не потребує зусиль.
Він також замислюється: те, що безпечне й приємне для однієї істоти, може бути згубним для іншої. Ігор Ніколаєв, чиє життя цілком залежить від придатної для дельфінів морської води, ніколи не вижив би за таких умов.
Ця поїздка знову нагадує Трісонові про неймовірне розмаїття природи.
Вона ще більше зближує Макса й Олександру.
Відрядження добігає кінця. Поліцейським час повертатися додому, але лабрадор відчуває: його напарник повезе з Ізраїлю не тільки професійний досвід, а й безцінний спогад про зустріч із коханням.
Перед від’їздом Трісон допомагає врятувати ще одне людське життя.
Френкі, його маленький товариш-листоноша, помічає, що літня жінка на ім’я Фіра знепритомніла у дворі свого будинку.
Разом собаки привертають увагу Макса та Льови, і ті поспішають на допомогу.
У жінки стався інсульт.
Вчасний приїзд швидкої допомоги дає їй шанс вижити.
Трісон думає про те, як легко самотня людина може опинитися поза увагою світу. Іноді межа між життям і смертю залежить лише від того, чи помітить хтось поруч потребу в допомозі.
Так ізраїльська пригода ніби замикає коло.
Трісон прибув сюди службовим собакою в пошуках нових завдань і вражень. Тепер він допоміг запобігти вибуху, знайшов незвичайних друзів і взяв участь у порятунку літньої жінки, яку інакше могли б так і не помітити.
Однак одне прощання для нього важливіше за всі офіційні церемонії.
Уранці перед від’їздом Трісон розуміє, що може залишити Ізраїль, так і не попрощавшись з Ігорем Ніколаєвим.
Коли всі заходяться збирати багаж, він вислизає крізь відчинену хвіртку й щодуху мчить до причалу.
Макс та Олександра біжать за ним, збентежені й дедалі більше стривожені. Вони бояться, що через несподівану втечу спізняться на літак.
Трісон не зважає на їхні поклики.
Він добігає до краю причалу й відчайдушно гавкає в бік відкритого моря.
Кілька болісно довгих митей нічого не відбувається.
Та ось удалині з’являються темні плавці.
Ігор Ніколаєв пливе до нього.
І він не сам.
Дельфін привів усю свою родину.
Один за одним вони наближаються до причалу, висовують голови з води й вітають Трісона ніжними дотиками та радісним посвистуванням.
Макс та Олександра завмерли від подиву.
Лише тепер вони починають розуміти, як їхній лабрадор урятувався під час страшного випадку в морі.
Люди стають навколішки поруч із Трісоном, торкаються дельфінів і захоплюються їхнім розумом та ніжністю.
Лабрадор востаннє дякує Ігореві й обіцяє ніколи його не забути.
Дельфін не хоче прощатися назавжди.
Якщо Трісон колись повернеться до моря, каже він, нехай тільки покличе — і друг обов’язково припливе.
Відпливаючи, дельфіни влаштовують дивовижний прощальний танок: дружно вистрибують із води й кружляють у повітрі, немов виконують бездоганно злагоджений номер.
На причалі збираються люди, щоб побачити надзвичайне видовище.
Трісон знає: цей виступ присвячений саме йому.
До аеропорту вони їдуть уже спокійно.
Лабрадор лежить на задньому сидінні поруч з Олександрою, поклавши голову їй на коліна, а вона ніжно його гладить. Макс везе додому нове кохання, а Трісон — пам’ять про дружбу, що назавжди змінила його уявлення про світ.
Останні сторінки поєднують дві головні теми роману.
Перша — сміливість рятувати іншу живу істоту незалежно від виду, мови чи обставин.
Друга — сила несподіваних зустрічей. Викрадена сумочка може звести двох людей. Морська пригода — подарувати дружбу на все життя. Собака, який завжди захищав інших, може по-новому збагнути доброту, коли допомога потрібна йому самому.
У світі Трісона любов і відповідальність долають усі межі між людьми й тваринами.
Наприкінці роману лабрадор щасливо відпочиває поруч з Олександрою й подумки наспівує «Гава нагіла» — радісну мелодію, яку почув в Ізраїлі.
Тоді замислюється: що можуть означати ці незнайомі слова?
Можливо, гадає він, вони означають «веселка».
Це останній, сповнений ніжності перегук із книжкою «Веселка для друга», з якої почалася його історія.
Веселка супроводжує Трісона крізь країни, моря й незвичайні зустрічі. Вона залишається символом того, чого не завжди побачиш очима, але завжди можна впізнати серцем.
Море мало не забрало в Трісона життя, але натомість подарувало дружбу, яку не здатна стерти жодна відстань.