Золотистий лабрадор Трісон, чиє незвичайне життя вже було сповнене небезпек, втрат і зустрічей із людською добротою та жорстокістю, розпочинає новий розділ пригод у домі Василя Михайловича — незрячого літнього академіка. Учений розумний, лагідний, дотепний і надзвичайно уважний до чотирилапого супутника. Його дружина, Тамара Ісаївна, колишня вчителька, яка потай пише вірші, має рішучіший характер, але не менше любить собаку.
Уперше за довгий час Трісон живе спокійно й затишно. Він супроводжує академіка на прогулянках, слухає розмови про науку й людську природу та пишається довірою, яку йому виявляють. Його праця потрібна, дім привітний, а майбутнє здається безхмарним.
Та одного дня дорослі діти подружжя роблять батькам незвичайний подарунок: морський круїз із відвіданням дванадцяти країн. Академік не може милуватися краєвидами, зате пізнаватиме їх завдяки розповідям дружини. Звісно, Трісон вирушає з ними. Розкішна відпустка на лайнері «Щасливий мандрівник» обертається на найбільш непередбачувану пригоду в його житті.
Лабрадора захоплюють океан, мінливі барви неба, незнайомі пахощі та розмаїття людей на величезному судні. Для собаки-поводиря, звиклого пильно дивитися під ноги й передбачати кожну перешкоду, споглядання далекого обрію схоже на нове відчуття свободи. Але щастя раптово закінчується, коли лайнер зупиняється поблизу тропічного острова.
Василь Михайлович залишається на судні, а Тамара Ісаївна бере Трісона на берег. Під час короткої прогулянки вона відпускає його з повідця. Майже відразу зграя мавп починає жбурляти в нього плоди. Рятуючись від галасливої погоні, лабрадор забігає в хащі й потрапляє в мисливський сильце. Підвішений догори ногами за задні лапи, він відчайдушно намагається звільнитися: встигає вхопитися за гілку, але не може розірвати металевий трос.
Із цієї безпорадної пастки Трісон бачить, як круїзний лайнер зникає за обрієм.
Ніхто його не знайшов. Судно вирушило далі за розкладом. Навчений поводир, який усе життя допомагав іншим уникати небезпеки, раптом залишається сам у незнайомому світі й не може пояснити, хто він і де його домівка.
Порятунок приходить несподівано. Місцева дівчина Ігіс знаходить собаку в пастці, а згодом повертається з юнаком і драбиною. Разом вони звільняють знесиленого Трісона та приводять до свого селища. Дівчина швидко прив'язується до лабрадора й називає його Уача, що її мовою означає «король». Кумедний збіг: власне ім'я Трісона теж пов'язане з королівським титулом.
Ігіс та її родина ставляться до собаки по-доброму, проте живуть бідно. Прогодувати ще одного мешканця — неабиякий тягар. Трісон переконується: навіть на острові, який у піснях оспівують як безтурботний рай, виживання залежить від грошей, їжі, даху над головою та чужої щедрості.
Невдовзі одна з нових знайомих стає його найважливішою подругою.
Шимпанзе на ім'я Чанга, що належить російському підприємцеві, який тимчасово виїхав з острова, дивує Трісона вмінням говорити його мовою. Російської вона навчилася від господаря Юрія. Розумна, пустотлива, ласкава й неймовірно винахідлива Чанга стає для лабрадора перекладачкою, товаришкою та довіреною особою. Вони часто жартома сперечаються, особливо про їжу: Чанга вважає банани й кокоси чудовим харчуванням, а Трісон мріє про м'ясо й відмовляється визнавати тропічні фрукти повноцінним собачим раціоном.
За їхніми кумедними суперечками поступово народжується дружба, яка визначить усю подальшу історію.
Не маючи змоги залишити собаку назавжди, Ігіс веде Трісона до міста шукати нового господаря. Там вони зустрічають Григорія, російського музиканта, який грає на гітарі біля крамниці з вивіскою «Російський магазин». Напис зроблено з помилкою, а сама крамниця майже не має нічого по-справжньому російського — одна з багатьох доброзичливо-сатиричних подробиць роману.
Побачивши в лабрадорі земляка, Григорій радо його приймає. Від Ігіс він дізнається, як собака опинився на острові, й пропонує прихистити його.
Утім, домівка музиканта зовсім не схожа на звичайне житло. Григорій мешкає в саморобному сховку серед гілок велетенського дерева. У нього обмаль грошей, немає справжнього будинку й майже жодних побутових зручностей. Колись він свідомо віддалився від суспільства, а тепер живе з пісень, риболовлі та допомоги небайдужих людей.
Новий супутник спантеличує Трісона. Навіщо освіченій і талановитій людині добровільно обирати настільки непевне життя? Григорій говорить про розчарування, несправедливість і бажання втекти від світу, який залишив позаду. Трісон, чиє покликання завжди полягало в допомозі іншим, подумки заперечує: коли життя стає тяжким, варто відвертатися від людей чи й далі намагатися бути їм корисним?
Вони стають незвичною парою вуличних артистів. Григорій співає та грає на гітарі, а Трісон додає до виступів свої собачі вокальні імпровізації. Заробленого вистачає на скромну їжу, але життя серед тропічної природи далеко не таке ідилічне, як здається туристам.
Під час риболовлі Трісон наступає на морського їжака й боляче ранить лапи. Ще не встигнувши одужати, він захищає запаси їжі від великого птаха, який вдирається до їхнього житла на дереві. Птах б'є лабрадора, той падає й дістає нові травми. Григорій витрачає мізерний заробіток на ліки та молоко, часто відмовляючи собі в необхідному заради врятованого друга.
Їхнє крихке співжиття руйнується, коли Григорія заарештовують через відсутність належних документів. А Трісона, який не має офіційної реєстрації на острові, відвозять до притулку для безпритульних собак.
Там він знайомиться з Пулькою — маленькою чихуахуа, яка провела за ґратами вже кілька тижнів. Вона розповідає, що тварин, яких не забирають господарі й не всиновлюють нові родини, можуть приспати. Трісона охоплює жах: він пережив викрадення, зустрічі з небезпечними звірами й неймовірні пригоди, а тепер ризикує безслідно загинути в клітці.
Згодом з'ясовується, що Пулька неправильно зрозуміла правила притулку: незатребуваних тварин не вбивають, а переводять на інший острів. Та навіть ця звістка не стирає з пам'яті Трісона пережитого страху й цілковитого безсилля.
Його знову рятує дружба. Ігіс дізнається про зникнення собаки, а її батько здогадується, куди його доправила влада. Попри бідність і всі труднощі, батько з донькою визволяють Трісона з притулку й допомагають оформити документи, щоб він міг законно залишатися на острові.
Це зворушує лабрадора до глибини душі: люди, які самі майже нічого не мають, знайшли спосіб захистити істоту, яка не здатна їм віддячити.
Повернувшись до Ігіс, Трісон далі пізнає острів та його мешканців. Водночас виявляється, що його вміння собаки-поводиря потрібні не лише людям.
Місцевого кота Шуйто осліпив жорстокий удар по голові. Трісон починає супроводжувати його на прогулянках, допомагає безпечно досліджувати знайомі місця. Між ними виникає зворушлива дружба, і Трісон фактично стає собакою-поводирем для незрячого кота.
Їхні спільні ігри показують, як терпіння, звичка й довіра повертають сліпій тварині частку самостійності. Проте історія Шуйто має болісний кінець: травма, завдана невідомим кривдником, зрештою стає смертельною. Трісон та Ігіс оплакують кота й ніяк не можуть збагнути, навіщо хтось навмисне скривдив беззахисну істоту.
Протиставлення співчуття й насильства проходить крізь усю книжку. Ігіс сама виявляє надзвичайну доброту, коли відпускає кролів, яких її родина збиралася зарізати. Батько спочатку сердиться, але подальше примирення підказує: милосердя інколи важливіше за беззаперечний послух.
Тим часом Чанга знаходить можливість повернути Трісона додому.
Її господар Юрій повертається на острів. Знаючи, що Трісон — російський собака, який загубився далеко від рідних, шимпанзе вигадує дотепний спосіб привернути до нього увагу. Чанга стає позаду лабрадора, тримаючи маленький російський прапорець. Юрій розуміє натяк і пригадує оголошення в авіажурналі про зниклого російського собаку-поводиря.
Опис та ім'я збігаються.
Нарешті хтось дізнається, що Уача, якого острів'яни вже вважали своїм, насправді Трісон — професійно навчений собака-поводир із Росії.
Юрій зв'язується з родиною академіка й повідомляє, що їхній зниклий друг живий. Повернення додому потребуватиме часу, але відстань, яка видавалася нездоланною, раптом стає переборною.
Юрій виявляється не просто заможним підприємцем. Він переконаний, що матеріальний успіх зобов'язує допомагати іншим, і одразу розуміє, наскільки корисним може бути незвичайний вишкіл Трісона.
Поки готують документи для дороги, Юрій знаходить лабрадорові тимчасову роботу з молодою студенткою Сомою, яка втратила зір після нищівного шторму. Дівчина страждає не лише через сліпоту: їй важко змиритися з думкою, що рідні та друзі мусять постійно відкладати власні справи, аби її супроводжувати.
З появою Трісона Сома повертає собі частину незалежності. Спочатку допомагає Ігіс, долаючи мовний бар'єр; лабрадор запам'ятовує потрібні маршрути й водить дівчину до університету. Поступово вони починають розуміти одне одного без перекладачів.
Після багатьох тижнів непевності Трісон знову з гордістю вдягає шлею поводиря. Він повернувся до справи, заради якої його навчали: допомагає іншій живій істоті почуватися вільніше.
Проте Юрій розуміє, що Трісон мусить повернутися до Василя Михайловича. Щоб Сома не залишилася сама, він приводить другого лабрадора — молодого чорного собаку Кіто. Трісон береться його навчати, а Чанга перекладає собачі розмови. Учорашній загублений мандрівник стає наставником, передаючи молодшому другу дисципліну й мудрість, здобуті роками служби.
Острів ще не раз випробовує його. Перед потужним тропічним штормом мешканців евакуюють човнами. Один схвильований пасажир випадково зіштовхує Трісона за борт разом із багажем. Лабрадор бореться з водою, не встигнувши зняти робочу шлею, і ледь не тоне, доки його нарешті витягують назад.
Він також стає свідком щедрих учинків, розмовляє з Чангою про експлуатацію диких тварин і дізнається про природоохоронну працю батьків Соми: вони допомагають рятувати морських черепах, яким загрожує зникнення, та їхніх малят.
Ще один гість із Росії, В'ячеслав, зближується із Сомою. Їхня зростаюча симпатія стає світлою противагою численним історіям самотності та розлук. Трісон також несподівано зустрічає Пульку: її вже взяли до люблячої родини, і ще одна доля, яка здавалася приреченою, отримала щасливий початок.
Особливо зворушлива мить настає, коли Юрій влаштовує відеодзвінок із Тамарою Ісаївною та Василем Михайловичем. Почувши знайомі голоси й побачивши людей, до яких так прагне повернутися, Трісон ледве стримує радість. Академік хвалить його за те, що навіть у чужій країні він продовжує працювати поводирем. Зустріч із рідними вже не нездійсненна мрія — лише питання часу.
Та ще одне випробування ледь не знищує цю надію.
На прогулянці із Сомою та В'ячеславом біля парку Трісон бачить, як дівчина спотикається й падає поруч з отруйною змією. Коли плазун готується вкусити її, лабрадор кидається вперед і хапає змію. Він рятує Сому, але дістає укус сам. Отрута швидко позбавляє його сил.
Трісон приходить до тями у ветеринарній лікарні лише через три дні. В'ячеслав пояснює, що навіть невелике запізнення з допомогою могло стати смертельним. Відданість обов'язку знову привела собаку на межу життя і смерті.
Одужуючи, лабрадор дізнається більше про неймовірні пригоди Григорія.
Музикант, який колись запевняв, що відвернувся від суспільства, потай вирушив у небезпечну подорож, аби врятувати молоду жінку на ім'я Вічна Естрелла — «Вічна Зоря». Вона належить до ізольованого лісового племені, звичаї якого прирікають деяких жінок на смерть, якщо їх не обирають за дружин. За вказівками загадкового старого Григорій долає небезпечні хащі й пробирається до храму під охороною на Горі Кохання.
Йому належить обрати одні з двох дверей — колись зелених і жовтих, — але раптом з'ясовується, що тепер обидві пофарбовані в зелений колір. Помітивши свіжу фарбу, Григорій знаходить потрібну кімнату й Естреллу. Він будить дівчину, подає узгоджений знак і виводить її з храму. Вартові їх схоплюють, однак дивовижний збіг обставин, зокрема незвично пахучий гриб, на який музикант раніше наступив, рятує обом життя.
Естреллу звільнено, та племінний звичай не дозволяє їй вийти заміж за іноземця, який урятував її. Григорій приймає це без образи. Він здобув важливіше за романтичну винагороду, на яку спочатку сподівався: усвідомлення, що здатен ризикнути власним життям заради іншої людини.
Для Трісона це справжнє відкриття. Чоловік, який утік від суспільства, віднайшов людяність завдяки безкорисливому вчинку.
Найдраматичніше випробування починається, коли Чанга раптово зникає.
Її викрали торговці тваринами, які збираються вивезти шимпанзе човном. Юрій і Григорій просять Трісона допомогти. Хоча лабрадор ще не до кінця одужав після укусу змії, він бере слід подруги й веде їх до узбережжя. З допомогою місцевого рибалки рятувальники наздоганяють викрадачів поблизу іншого острова.
Саме тоді, коли злочинців ось-ось упіймають, ті викидають клітку з Чангою у воду.
Трісон негайно стрибає за подругою. Він знаходить затоплену клітку й кличе на допомогу; до порятунку долучаються Юрій і Григорій. Прибуває поліцейський гелікоптер, який допомагає підняти клітку з моря.
Але Чанга більше не рухається.
На березі ветеринар намагається повернути її до життя. Трісон із жахом дивиться на веселу, нестерпну, вірну шимпанзе, що стала його найближчою подругою на острові. Він не уявляє, як міг би покинути її тут, а тим паче втратити назавжди.
І раптом Чанга знову починає дихати.
Рятувальники зітхають із полегшенням. Юрій кидається обіймати її, а Трісон підходить до подруги, чия винахідливість і сміливість не раз урятували його самого. Їхня жартівлива дружба відкриває свій найглибший сенс: кожен готовий ризикнути всім заради іншого.
Після порятунку Чанги Юрій пришвидшує підготовку Трісонового повернення додому. Він запрошує Тамару Ісаївну на острів і пропонує оплатити її дорогу. Василь Михайлович, який не бажає знову вирушати в таку далеку подорож, залишається в Росії.
Коли Тамара Ісаївна нарешті прилітає, радості Трісона немає меж. Вона міцно обіймає його, а знайомі запах, голос і ніжність підтверджують те, про що він так довго мріяв: він повертається додому.
На прощальне свято збираються всі, чиї долі переплелися з його життям: Юрій, Григорій, Ігіс із родиною, Чанга, Сома, В'ячеслав і Кіто. Лабрадор відчуває безмежну вдячність, але водночас смуток. Острів, який спершу здавався місцем вигнання, став його другою домівкою.
Перед від'їздом Трісон навідується до місць, пов'язаних із пригодами: де виступав Григорій, до ветеринарної лікарні, притулку, де він познайомився з Пулькою, доріг, якими водив Сому, і куточків, де ледве не загинув.
Він згадує надзвичайну щедрість людей, у яких обмаль усього, але які охоче діляться останнім. Найбільше добро, доходить він висновку, не завжди роблять багатії. Іноді найдорожчий дар надходить від того, кому самому майже нічого не вистачає.
Коли літак здіймається над островом, Трісон дивиться в ілюмінатор і бачить, що клаптик землі схожий на велике різнобарвне серце.
Тамара Ісаївна запитує в одного з пасажирів, що означає назва острова — Кау-Вонг. Чоловік пояснює: сьогодні вона асоціюється з багатьма кольорами, але мовою давнього місцевого народу мала інший зміст.
Це слово означало «веселка».
Так історія несподівано замикає коло.
Трісон, лабрадор, який колись подарував незрячому хлопчикові веселку в книжці «Веселка для друга», сам того не знаючи, провів довгі місяці розлуки на острові, у назві якого живе той самий образ.
Те, що спочатку здавалося жорстокою випадковістю, перетворилося на подорож крізь різні прояви любові: доброту бідної дівчинки, відданість незвичайної шимпанзе, щедрість незнайомців, мужність несподіваного рятівника й рішучість собаки-поводиря, який ніколи не покидає тих, хто потребує його допомоги.
Везіння острова — не чарівний захист від страждань. Воно полягає у відкритті: дружба, співчуття та відповідальність здатні вистояти перед небезпекою, бідністю, втратою й великою відстанню.
Трісон відлітає не просто як собака, що нарешті повертається до рідного дому, а як мандрівник, який зрозумів: веселку, колись обіцяну іншому, можна знайти в найнесподіваніших місцях — іноді навіть у серцях незнайомців.