Друга книга циклу «Лісогорія»

Як кошеня Філіпс стало слідопитом

Михайло Самарський · Повний літературний синопсис

Чари спрацьовують не так, як треба. Щоб знову побачити друзів, Філіпс має пройти незнайомими землями й відкрити власну винахідливість.

Після першої подорожі до Лісогорії Філіпс ніяк не може забути своїх друзів. Сонячну Квітку — чарівний дарунок, завдяки якому можна мандрувати між світами, — він дбайливо ховає під вишнею. Нарешті кошеня промовляє слова, що мають повернути його до знайомих лісів. Та чари переносять Філіпса зовсім в інше місце — до величезної дивовижної пустелі Міраж, далеко від Розерни, Верона й Буля.

На самоті, не знаючи дороги, кошеня зустрічає мешканців, не схожих на жодних його знайомих. Воно дізнається, що Лісогорія — не просто невеликий ліс, а цілий світ різних країв, кожен із власними істотами, звичаями й небезпеками. Королівська кобра Арго вислуховує його історію, розуміє, що перед нею не ворог, і допомагає збагнути, який довгий шлях лежить попереду. Ще на початку мандрівки Філіпс засвоює важливий урок: сміливість — це не знати відповіді на всі запитання, а наважитися зробити перший крок попри невідомість.

Досвідчений слідопит Віто стає провідником Філіпса. Разом вони вирушають через Велику Воду, країну павуків, володіння Арктура й незвичайні Червоні Джунглі. Кожен новий краєвид змушує домашнє кошеня переглядати свої уявлення про світ. Виявляється, величезні павуки мають власні звички й мирне повсякденне життя, незнайомі мешканці здатні виявити несподівану гостинність, а вузькі стежки, довгі переходи й переправи через воду вимагають справжньої наполегливості.

У Червоних Джунглях мандрівники зустрічають жвавого лемура Паоло та його друзів. Радість, дружба й дивовижні відкриття тут переплітаються із серйозною проблемою: Сонячну Квітку пошкоджено, а отже, можливість Філіпса повернутися додому опиняється під загрозою. Маленька фея Арія дарує надію, що все можна виправити. Розмови про пам’ять, сни та важливість жити теперішнім перетворюють мандрівку на щось значно більше, ніж пошук дороги.

Філіпс бачить надзвичайні місця й знайомиться з різними істотами — від високого жирафа Жульєна до морських мешканців. Завдяки дельфінам він долає водні простори й учиться приймати допомогу, не відмовляючись від власної ініціативи. Початкова мета залишається простою — дістатися до друзів, — але дорога вчить його терпінню, спостережливості й умінню ухвалювати рішення, коли навіть надійний провідник не може зробити все замість нього.

Ближче до завершення подорожі з’являється нова небезпека: зелені мавпи викрадають кошеня. Філіпс долає й це страшне випробування та знову знаходить шлях за допомогою нових знайомих, серед яких — маленьке мишеня Везувій. Зрештою він дістається лісу, де його радісно зустрічають друзі, які весь цей час непокоїлися за нього.

Розерна, Верон, Буль та інші святкують повернення Філіпса. Їхня радість особливо велика, адже звістка про викрадення кошеняти вже поширилася Лісогорією. Він навідує Жака — крокодила, чиє життя змінив під час попередньої подорожі, — і бачить, як дружба назавжди перетворила колись грізне озеро.

Мудрі мешканці розуміють, як багато Філіпсові вдалося подолати. Наполегливість, уважність і готовність прислухатися до інших завели його набагато далі, ніж він міг уявити. Він став слідопитом не тому, що хтось присвоїв йому це звання, а тому, що навчився знаходити дорогу навіть у незнайомих краях. Наприкінці кошеня може повернутися до рідної домівки впевненішим у собі — і ще міцніше пов’язаним із Лісогорією.