Розкішний бал, на якому Король Вірт приймав Пульхерію до спільноти віртуалів, обертається катастрофою. Чарівний партнер по танцю виявляється переодягненим агентом Царя Тріва й викрадає дівчинку. Щойно вона раділа дивам світлого королівства й мріяла навчитися керувати віртуальними можливостями, а тепер опинилася в полоні темної половини світу. Друга книга починається тієї самої миті, коли диво перетворюється на страх, а безневинна гостя дізнається, що протистояння віртуалів і тривіалів має справжні наслідки.
Цар Трів постає перед Пульхерією величезним чорним круком. Його цікавить незвичайний дар дівчинки: Король Вірт подарував їй Хардвара — голографічного помічника, якого вона називає Стьопою, — і через нього Пульхерія може неабияк впливати на фізичний світ. Трів сподівається спрямувати ці здібності на жорстокість, маніпуляції та завоювання. Він спокушає полонянку владою, погрожує своїми законами та безкарністю. Дівчинка боїться, проте твердо відмовляється служити йому й свідомо завдавати іншим шкоди.
За відмову на Пульхерію чекають випробування, покликані використати її найпотаємніші страхи. Слуги Тріва замикають її в похмурих приміщеннях, де один за одним з’являються змія, моторошний скелет, велетенський пазур та інші жахливі створіння. Здається, темний володар знає кожну слабкість дитячої уяви. Пульхерія часом ледь стримує сльози, але не втрачає здатності сперечатися, обурюватися та мислити самостійно. Її сміливість — не відсутність страху, а рішення не скорятися йому.
Несподівано серед мешканців темного королівства знаходиться істота, здатна на співчуття. До полонянки приходить пацюк на ім’я Піксі. Здавалося б, мешканцям володінь Тріва не варто довіряти, але Піксі допитлива, доброзичлива й зовсім не така слухняна злу, як можна було б подумати. Їхня розмова допомагає Пульхерії зрозуміти: зовнішність і місце проживання не визначають характеру. Навіть у ворожому світі можна зустріти щире серце.
Одного разу допомога нібито приходить у знайомому образі: перед дівчинкою з’являється хтось, схожий на Стьопу, тепер у подобі крилатого лучника. Пульхерії дуже хочеться повірити, що її врятували. Проте королівство Тріва побудоване на омані, зокрема на підробленій надії. Випробування тривають: дівчинка опиняється серед дивовижних підводних коралів, зустрічає гігантського восьминога та старий затонулий корабель, що нагадує легендарного «Летючого голландця». Щоразу вона вчиться не дозволяти страхові керувати собою.
Пульхерія довідується, що піддані Тріва мають власні людські історії. До темного королівства можуть потрапляти через образи, заздрість, жадібність і дрібні підлості. Прийнявши правила зла, люди поступово стають залежними від нього, а вирватися з-під влади Тріва все важче. Темний цар не просто збирає лиходіїв — він привчає до жорстокості й використовує сором тих, хто починає усвідомлювати свої вчинки. Навіть злий коментар в інтернеті чи цькування можуть стати початком серйознішого насильства.
Серед тих, хто наважився протистояти Тріву, була Люсі. Колись вона служила темному боку, але відмовилася завдавати зла, за що її покарали. Люсі змогла втекти таємним переходом, дорогу до якого знає Піксі. Ризикуючи власною безпекою, пацюк повертається до в’язниці, звільняє Пульхерію від пут і веде вузьким темним тунелем. Наприкінці шляху їм допомагає Люсі. Дівчинка рятується не завдяки фізичній силі, а тому, що співчуття вціліло навіть там, де Трів намагався його знищити.
Повернення до палацу Короля Вірта виявляється дивовижним: свято майже не змінилося, наче жахливе перебування в полоні тривало лише мить. Друзі радіють, а король хвалить Пульхерію за стійкість перед страхом і спокусою влади. Проте попереду на неї чекає складніше завдання: протистояти агенту Тріва в реальному світі. Ним виявляється директор її власної школи Юрій Васильович.
Король Вірт пояснює незвичайний закон: темного агента живить негативна енергія, тому звичайна сила або побиття нічого не вирішать. Потрібно домогтися, щоб той здійснював добрі вчинки. Кожна справжня допомога іншим послаблюватиме зло всередині нього; таких вчинків необхідно кілька. Пульхерія дивується: як змусити людину, котра зневажає доброту, допомогти комусь? Король переконаний, що її винахідливість і можливості Стьопи допоможуть знайти шлях.
Повернувшись додому, Пульхерія знову стає звичайною школяркою: мама будить її, потрібно збирати портфель і виконувати завдання. Але тепер вона приховує таємницю двох королівств. Стьопа вдосконалений Королем Віртом і краще захищений від втручання темного агента. Трів усе одно не припиняє підступів: псує домашні завдання, пропонує легкі нечесні рішення, намагається викликати лють. Коли робота зникає, Стьопа відновлює її. Пульхерія вже знає: якщо за тебе все робить хтось інший, ти нічого не навчишся.
Король Вірт запрошує Пульхерію на дивовижну планету Віндор, що лежить далеко за межами Землі. Її мешканці сприймають світ за допомогою незвичних чуттів, вільно пересуваються повітрям і спілкуються свистом та клацанням, схожими на мову дельфінів. Дівчинка знайомиться з неймовірними краєвидами й досконалими містами та вчиться бачити розум там, де немає зовнішньої схожості з людиною. Вона відкриває, що цивілізації можуть розвиватися зовсім іншими шляхами.
Мандрівка на Віндор стає також частиною навчання Пульхерії віртуальній майстерності. Король заохочує пробувати те, що раніше здавалося неможливим, і терпляче відповідає на її зухвалі, але часто проникливі запитання. Дівчинку захоплюють нові способи пересування, спілкування й перетворення довкілля. Проте кожна нова можливість нагадує про моральний вибір: уміння ще не означає мудрості, а сила вимагає відповідальності.
Тим часом школа готується до п’ятдесятирічного ювілею. До урочистої зали запрошують колишніх учнів, батьків, посадовців і почесних гостей. Пульхерія вирішує використати свято, щоб примусити Юрія Васильовича зробити добро. Вона просить Стьопу влаштувати так, щоб гостя Анжеліка Сергіївна втратила рівновагу на сцені поруч із директором. Той змушений допомогти жінці підвестися. Але задум закінчується погано: гостя справді травмується, люди лякаються й мало не викликають швидку. Пульхерія жахається наслідків і наказує Стьопі полегшити її біль. Вона усвідомлює: добрий намір не виправдовує способу, який завдає невинній людині шкоди.
Після цієї події темний агент слабшає. Юрій Васильович поводиться дивно, зникає і дедалі менше нагадує звичайну людину. Шукаючи його, Пульхерія спускається до моторошних підземель школи, де на неї чекають лабіринти, загадкові перетворення й пацюки. Друзі опиняються втягнутими в таємницю, не розуміючи її справжньої природи. Стьопа допомагає дівчинці, але рішення вона мусить ухвалювати сама. Здається, людська оболонка директора вже ледве витримує боротьбу різних енергій.
Нова нагода з’являється, коли Пульхерія знаходить покинуте щеня й відмовляється залишити його напризволяще. Вона приносить малюка до школи, де приховувати його дедалі складніше. Однокласники об’єднуються навколо неї й вирішують домогтися від директора дозволу залишити тварину. Правила, заперечення вчителів та суворість Юрія Васильовича здаються нездоланними. Проте діти створюють делегацію, шукають підтримки й разом чекають біля кабінету навіть після початку уроків.
Під тиском школярів і небайдужих дорослих директор нарешті дозволяє залишити щеня. Для дітей це велика радість: беззахисна істота отримує притулок і турботу. Для Пульхерії це ще один удар по впливу Тріва. На відміну від події на ювілеї, заради доброго вчинку цього разу нікому не завдали шкоди. Учні просто переконали сувору людину допомогти слабшому. Співчуття обернулося спільною дією, а темна енергія агента знову ослабла.
Цар Трів відповідає новими пастками. Навіть прогулянка до знайомого ставка з качками стає небезпечною, коли його слуги знову намагаються схопити Пульхерію. Лише швидке попередження Стьопи й втручання Короля Вірта рятують її від викрадення. Дівчинка почувається самотньою через таємницю, яку не може розкрити. Однокласники здатні підтримати її у справі порятунку щеняти, але не знають, що директор — учасник боротьби двох віртуальних світів.
Кульмінація настає на шкільному благодійному ярмарку на допомогу дітям-сиротам. Учні приносять власноруч зроблені речі, родини готують частування, у залі панує святкове пожвавлення. Мама Пульхерії пече пряники, інші батьки приносять торти, солодощі та лимонад. Усі допомагають незнайомим дітям без примусу й винагороди — цілковита протилежність філософії Тріва. Проте директор теж тут. Після дивної відсутності він повернувся з уривчастими рухами, важкою мовою та майже механічною поставою.
Пульхерія бачить волонтерку з прозорою скринькою для пожертв і просить Стьопу скерувати її до директора. Дівчина ввічливо пропонує Юрію Васильовичу пожертвувати посильну суму. Він шукає відмовку й уже майже заявляє, що грошей немає. За наступною командою Пульхерії Стьопа змушує гаманець вискочити з кишені директора, а банкноти розсипаються на підлозі. На очах у присутніх він уже не може заперечити, що має гроші, й неохоче кладе їх до скриньки. Той, хто прагнув тільки забирати й панувати, тепер мусить віддати щось незнайомим дітям.
Тоді лише Пульхерія помічає неймовірне: постать директора втрачає форму й немов розплавлений метал розтікається калюжею по підлозі. Інші гості не бачать надприродного перетворення — для них ярмарок триває. Для Пульхерії це знак, що довга боротьба, здається, завершилася перемогою: агент Тріва зруйнований повторними добрими вчинками. Дівчинка переконалася, що щедрість може послабити жорстокість, а могутність зла має межі.
Проте тріумф триває лише мить. Крізь відчинене вікно влітає величезний чорний крук — сам Цар Трів. Він визнає, що Пульхерія виграла цей раунд, але попереджає: боротьба далеко не закінчена. Одразу відчиняються інші вікна, і чорна зграя затоплює залу, затуляючи стелю. Птахи хапають усіх присутніх на ярмарку та забирають їх із собою. Свято доброти перетворюється на жах масового викрадення. Приголомшена Пульхерія не може цьому завадити, але присягається, що Трів відповість за скоєне.
Друга книга не пропонує легкого заспокійливого фіналу. Пульхерія перемагає одного агента зла, але Цар Трів мститься людям, непричетним до їхньої боротьби. Її перемоги важливі, та кожна підвищує ціну наступного протистояння. Дівчинка, яка колись хотіла, щоб робот робив за неї домашні завдання, тепер знає: відповідальність не можна перекласти навіть на наймогутнішу машину. Це пригодницька, подекуди смішна й моторошна історія про технології, уяву та мужність, у центрі якої — вибір людини між добром і злом.