Сократ — гострий на язик, незалежний і невтомно допитливий кіт — повертається з новою незвичайною розповіддю про своє життя. Однак цього разу пригоди заведуть його далеко за межі затишного світу улюбленої родини. Перш ніж історія завершиться, він стане зіркою інтернету, ризикуватиме життям, знайде несподіваного друга й відкриє для себе, наскільки глибоко кіт здатен змінити людську долю.
Новий дім і зовсім інший кіт
Дмитро, старший син у родині Смирнових, успішно складає іспити й вступає до університету. Його сестра Катерина також завершує важливий етап навчання. Щоб винагородити дітей, Олександр Петрович і Тетяна Михайлівна оголошують про місячний сімейний відпочинок біля моря. Тварини не можуть супроводжувати господарів за кордон. Пуху віддають друзям, а Сократа доручають Леонідові Ісайовичу — успішному композиторові та приятелю Олександра Петровича.
Сократ глибоко ображений. Ніхто не запитав його думки, а він зовсім не збирається цілий місяць жити далеко від Дмитра, Катерини та своєї коханої білої кішки Белли. У розкішному будинку Леоніда є всі можливі зручності. Їжа чудова, кімнати просторі, а хатня робітниця дбає про потреби тварин.
Тут Сократ знайомиться з Генріхом — розпещеним британським котом шляхетного походження, який звертається до нього «сер» і вважає сон, їжу та милування садом крізь вікно цілком гідними заняттями.
Генріх пишається своїм родоводом і нагородами з виставок. Сократ цінує свободу понад комфорт. Він не розуміє, як кіт може жити серед прекрасних садів і ніколи не досліджувати їх. На його думку, таке розкішне існування дедалі більше нагадує ув’язнення.
Леонід і його дружина Алла швидко переконуються, що новий гість не здатен поводитися як вихований аристократ. Сократ ганяється за комахами, псує меблі, розбиває люстру, краде й ховає дрібні речі та невпинно вимагає випустити його надвір. Онук Леоніда, Інокентій, якого лагідно називають Кешею, стає завзятим товаришем Сократа. Серед їхніх пригод — невдала велосипедна прогулянка, несподіване зіткнення з агресивним собакою та інші події, які випробовують терпіння дідуся й бабусі.
Попри любов рідних, хлопчик часто почувається самотнім: батьки зайняті, а він мріє про братика чи сестричку. Пустотливий кіт дарує йому товариство, якого так бракує.
Несподівана знаменитість
Сократові вимоги випустити його надвір звучать напрочуд схоже на російське слово «открой». Кеша потай записує один із таких виступів і викладає відео в інтернет. Воно стрімко поширюється: глядачів захоплює кіт, який начебто розмовляє людською мовою. Сократа та родину, у якій він тимчасово мешкає, запрошують на телебачення. У студії повно незвичайних тварин, камер, мікрофонів і схвильованих незнайомців. Проте власна слава залишається для нього цілковитою загадкою й анітрохи не полегшує самотності.
Почувши історії про котів, яких відданість приводила додому через величезні відстані, Сократ вирішує, що досить чекати. Він вислизає з будинку Леоніда й вирушає незнайомими дорогами, сповнений рішучості знайти свою родину. Він проходить селами та лісом, дедалі більше стомлюючись і потерпаючи від голоду. Біля придорожньої купи сміття він натрапляє на зграю безпритульних собак. Ватажок погрожує йому, а коли зграя нападає, Сократ відчайдушно бореться.
Він виживає, але залишається тяжко пораненим, стікає кров’ю і майже не може йти.
Художник, який його рятує
Зрештою Сократ дістається невеликого заміського будинку, де самотній чоловік на ім’я Георгій, або Жора, знаходить його на терасі. Жора обробляє рани, годує кота й дає йому прихисток. Побачивши поранення, він жартома називає кота Тайсоном — на честь знаменитого боксера. Сократ збирається піти, щойно одужає, але доброта цього чоловіка змушує його вагатися.
Жора — художник, чий шлюб розпався, а професійні прагнення принесли небагато успіхів. Він живе сам і заробляє, малюючи портрети та шаржі пасажирів у приміських електричках. Сократ помічає його смуток. Художник своєю чергою усвідомлює, що пошарпаний кіт приніс товариство в його порожнє життя. Між ними народжується незвичайна дружба.
Сократ починає їздити з Жорою в електричках, зазвичай умостившись у нього на плечі. Пасажири в захваті. Багато хто хоче мати портрет із котом; заробітки зростають, і Жора поступово повертає впевненість у собі. Сократ нарешті потрапляє на риболовлю й дивує друга, ловлячи рибу лапами. Він досліджує околиці, обговорює з товаришем мистецтво й слухає Жорині розповіді про самотність, розчарування та жертви, яких вимагає творчість.
Кіт також знайомиться з прекрасною рудою кішкою Матильдою, яку надовго залишають саму на сусідній дачі. Їхнє знайомство починається з того, що він застає її за поїданням своєї їжі. У Матильди є лютий і ревнивий залицяльник, але Сократ покладається на хитрість, а не на силу: тимчасово замикає суперника в Жориному льосі й отримує нагоду провести час із гордою рудою красунею. Однак нове захоплення не здатне стерти спогадів про Беллу та рідних.
Однієї ночі через несправність електропроводки в Жориному будинку починається пожежа. Художник спить і не підозрює про небезпеку. Сократ стрибає йому на груди, б’є лапами по обличчю й нарешті будить. Його втручання відвертає катастрофу. Згодом Жора розповідає йому про врятованого кота, який допоміг його товаришеві по службі подолати відчай. Ця історія зміцнює Сократову впевненість у тому, що тварини здатні на велику відданість.
Під час інших прогулянок Сократ знайомиться з метро та зоопарком, де зустрічає величного тигра Елінга. Хоча про тигра добре піклуються, він замкнений у вольєрі. Сократ згадує розкішне, але обмежене життя Генріха й розуміє, що безпека може стати іншою формою неволі.
Тим часом Жорині справи йдуть угору. Його картини привертають увагу покупців, з’являються нові замовлення, йому пропонують роботу над оформленням театральної вистави. Він знайомить Сократа з Надією — доброю жінкою, чия поява дає надію, що його тривала самотність добігає кінця. Жора називає кота своїм ангелом-охоронцем.
Зустріч і нелегке прощання
Одного дня, їдучи з Жорою в приміській електричці, Сократ чує знайомий голос. Це Дмитро. Родина Смирнових відчайдушно шукала зниклого улюбленця: Катерина плакала, батьки хвилювалися, а Діма намагався знайти його слід. Один приятель сфотографував Жору з котом у поїзді. Діма впізнав Сократа й обшукував залізничні маршрути, аж доки знайшов їх.
Це возз’єднання — здійснення всіх Сократових мрій, але водночас воно означає прощання. Жора любить Тайсона як справжнього товариша. Сократ розривається між тугою за рідною сім’єю та вдячністю чоловікові, який урятував йому життя. Діма дякує Жорі, запрошує його в гості й обмінюється з ним контактами, трохи полегшуючи розлуку. Ідучи з Дмитром, кіт знає: частинка його серця залишиться із самотнім художником, який прихистив пораненого незнайомця й став його другом.
«Справжній Сократ» — пригодницька історія про свободу, відчуття дому та надзвичайний зв’язок між тваринами й людьми. За гумором прихована зворушлива думка: іноді істота, яку ми, як нам здається, врятували, зрештою рятує нас самих.