Корабельні пригоди кота Сократа

Сократ уже побував у космосі, перетнув континенти, жив серед гепардів, виступав на сцені й навіть удостоївся поклоніння як бог. Здавалося б, скільки ще пригод може випасти одному котові? Але він не врахував одного: море безмежне, а його допитливість майже не має меж. Звичайний візит до ветеринара обертається неймовірною випадковістю, і невдовзі Сократ опиняється на пасажирському судні далеко від дому. У нього немає ні квитка, ні багажу, ні уявлення, коли він знову побачить родину. На щастя, на кораблі є кухня, а там, де є кухня, на думку Сократа, завжди є надія.

1. Випадковий пасажир

Олександр Петрович привозить Сократа до ветеринарної клініки, проте лікаря тимчасово немає. Чекаючи біля машини, кіт зустрічає величезного пса, схожого на вовка. Той заявляє, що не любить зарозумілих і незалежних котів. Сократ заперечує: незалежність не повинна бути злочином. Пес зізнається, що заздрить котячій свободі від наказів, але Сократ не хоче перевіряти міцність його зубів. Він перестрибує через паркан на територію підприємства. Робітники вантажать ящики у вантажівку, і кіт ховається всередині, сподіваючись, що машина відвезе його подалі від собаки. Натомість двері зачиняються, вантажівка вирушає до порту, а Сократ, не встигнувши знайти дороги назад, опиняється на величезному пасажирському судні, що вже відійшло від берега.

Навколо судна — сама вода. Сократ не може просто піти додому чи пояснити комусь, як сюди потрапив. Голодний і наляканий, він досліджує корабель, аж поки нюх не приводить його на камбуз. Там він знайомиться із судновим кухарем Григорієм, який щедро пригощає його курятиною. Для виснаженого кота ця доброта здається дивом. Григорій розповідає, що попереднього корабельного кота звали Посейдоном, але він зник під час стоянки в порту. Справжнього імені новачка ніхто не знає, тож кухар теж називає його Посейдоном, лагідно скорочуючи до Посі. Сократові зовсім не подобається нове ім’я, однак він чудово розуміє, наскільки важливо підтримувати добрі стосунки з тим, хто розпоряджається їжею.

Григорій облаштовує котові тепле місце для сну й піклується про нього. Ветеринар підтверджує, що кіт здоровий, щеплений і має мікрочип, однак пасажиром не зареєстрований. Про нього повідомляють капітанові. Той жахає Сократа жартом, нібито кухареві слід приготувати його на вечерю, а потім сміється й дозволяє безквитковому пасажирові залишитися до повернення судна. Команда спробує розшукати господарів. Так Сократ несподівано знаходить тимчасову домівку.

2. Орнелла і життя на морі

Сократ відкриває для себе плавуче місто з каютами, ресторанами, крамницями, сходами, місцями відпочинку та безліччю людей. Він знайомиться з Орнеллою — чарівною маленькою собачкою, що подорожує зі своєю господинею. Орнелла заздрить апетитному запахові курятини від нового знайомого: її годують сухим кормом, тоді як Сократ користується особливою прихильністю кухаря. Вона захоплюється і справжнім іменем кота, і корабельним прізвиськом: одне нагадує про філософа, інше — про бога. Вони стають друзями. Орнелла скаржиться, що господиня хвилюється щоразу, коли вона виходить із каюти. Сократ вихваляється котячою свободою, хоча сам страшенно сумує за домом.

Кіт вивчає морські терміни й неодмінно виправляє людей, якщо вони неправильно називають частини судна. Під час святкування Дня Нептуна моряки й пасажири в костюмах танцюють та сміються, а декого жартома кидають у воду. Сократ жахається, доки не дізнається, що всі погодилися на цю розвагу і їх безпечно піднімають назад. Відвідини капітанського містка відкривають йому складність техніки та сувору дисципліну мореплавства. Проте допитливість ледь не коштує йому життя: порив вітру мало не зносить кота за борт. Моряк встигає врятувати його. Уперше Сократ по-справжньому розуміє, що одна помилка в морі може стати фатальною.

Зрештою корабельний ветеринар за мікрочипом знаходить родину Смирнових і зв’язується з нею. Олександр Петрович та його близькі дізнаються, що їхній улюбленець не поранений і не блукає вулицями, а перебуває на круїзному лайнері. Команда обіцяє дбати про нього до зворотного рейсу. Полегшено зітхнувши від думки, що рідні знають, де він, Сократ починає по-справжньому насолоджуватися своїм несподіваним морським навчанням.

3. Чайка Катерина

Під час екскурсії на берег Сократ помічає чайку, яка не може літати: вона пошкодила крило, вдарившись об трос. Замість поводитися як хижак, кіт кличе Григорія, і той допомагає організувати лікування птаха на борту. Чайку звати Катерина — так само, як людську сестру Сократа. Кіт навідує її під час одужання. Вони говорять про те, яким різним бачать світ істоти, що ходять землею, і ті, що літають. Катерина розповідає про безмежне небо, а Сократ ділиться своїми неймовірними пригодами, зокрема польотом у космос. Коли крило загоюється, члени екіпажу виносять чайку на палубу. Вона злітає, робить коло над судном і відлітає. Дивлячись їй услід із несподіваним сумом, Сократ усвідомлює: її місце — у небі, а співчуття здатне породити дружбу навіть між тими, кого звикли вважати ворогами.

4. Дельфіни та свобода

Під час іншої стоянки Григорій веде Сократа до дельфінарію. Кіт спостерігає за виступами дельфінів, білух і морського лева Тімона. Маючи театральний досвід, Сократ розуміє, скільки праці стоїть за такими номерами. Але щойно дресирувальник кидає рибину, кіт інстинктивно стрибає за нею, ловить нагороду й на мить приземляється просто на голову Тімона. Глядачі аплодують, вважаючи це частиною вистави, а розлючений дресирувальник сварить Григорія. Морських тварин витівка неабияк веселить. Один дельфін пропонує Сократові виступати разом із ними, проте кіт гордо відповідає, що він уже моряк. Дельфін заздрить його можливості подорожувати відкритим морем, адже сам змушений жити в басейні. Сократ замислюється про різницю між розвагою та неволею і про те, що навіть чудове видовище може приховувати тугу тварини за свободою.

5. Незвичайні порти

Григорій знайомить Сократа з містами й культурами, що трапляються під час круїзу. У Сочі кіт зустрічає пса на ім’я Шарик із незвичною стрижкою. У Стамбулі відкриває місто, сформоване багатьма століттями історії. Лайнер швартується в Піреї, звідки Григорій везе його до Афін та Акрополя. Сократові приємно усвідомлювати, що його власне ім’я походить від імені одного з найвидатніших грецьких філософів.

Подорож приводить їх до Ізраїлю. У Хайфі Григорій відвідує давнього приятеля, а Сократ дізнається про гавань і гору Кармель. Він знайомиться з лисицею на ім’я Аліза, яка веде його околицями, аж поки з’являється шакал. За попередженням лисиці кіт видирається на дерево, і зрештою Григорій знаходить його. Вони також відвідують Єрусалим, багатовікова історія якого породжує нові філософські запитання. Пізніше судно прибуває до Італії. Із Чивітавекк’ї Григорій вирушає із Сократом потягом у напрямку Рима; вони бачать Ватикан, площу Святого Петра, Колізей та інші пам’ятки. Кота вражають досягнення людей, які жили задовго до появи сучасних технологій, і він замислюється, чому так важливо берегти минуле. Та головні пригоди все-таки чекають його на кораблі.

6. Друга втеча

Коли лайнер стоїть біля іншого судна, Сократ помічає товстий канат, що з’єднує їх. Зацікавившись, він переходить ним на незнайомий корабель і починає оглядати його механізми, коридори й камбуз. Раптом судно відходить від причалу. Рідний лайнер зникає вдалині. Уже вдруге Сократ губиться — тепер без Григорія, Орнелли та всіх корабельних друзів.

Його знаходить моряк на ім’я Аріель, годує та допомагає з’ясувати, звідки він узявся. Судна встановлюють радіозв’язок, і Григорій дізнається, що Посі в безпеці. В очікуванні повернення Сократ знайомиться з Амуром — привітною німецькою вівчаркою, звиклою до корабельного життя. Вони розмовляють про людські родини та непрості звички домашніх тварин. Наступного дня катер доправляє Сократа назад на лайнер. Радість Григорія поєднується із суворою доганою. Кіт подумки погоджується: він повівся страшенно нерозважливо, хоча навряд чи колись зможе вилікуватися від власної допитливості.

7. Корабельна компанія

Сократ знайомиться з іншим котом — Монстром. Його страхітливе ім’я зовсім не відповідає доброзичливому характеру та відданості господареві Марку. Монстр розповідає про жінку, яка не любить тварин і ревнує Марка до його кота. Сократові незрозуміла така заздрість: ставлення до тварин багато говорить про людський характер. Разом з Орнеллою вони засновують маленьку компанію: Сократ стає ватажком, Монстр — заступником, Орнелла — секретаркою. Монстр пропонує влаштувати набіг на камбуз, але Сократ відмовляється зраджувати Григорія, який урятував його. Дружба для нього дорожча за вкрадену їжу.

Натомість друзі вирішують провчити Арнольда — грубого папугу, який усіх висміює й поводиться так, наче йому належить уся палуба. Коли господаря немає, вони пробираються до каюти й пересувають накриту клітку Арнольда, змусивши його подумати, що сталася катастрофа. Папуга благає про милосердя і відтоді стає чемнішим. Сократ задоволений результатом, але замислюється, чи не перестаралися вони. Неприємну істоту, можливо, й треба виправляти, проте не жорстокістю.

8. Морська свинка Вікторія

Найважливіше завдання компанії починається, коли налякана морська свинка Вікторія просить сховати її. Її маленька господиня Маруся говорила, що хоче перевірити, чи вміє морська свинка плавати в морі, буквально сприйнявши назву тваринки. Вікторія боїться, що її кинуть за борт. Сократ та друзі вирішують захистити її: знаходять схованку, організовують їжу, воду й належний догляд. Кумедна компанія перетворюється на справжню рятувальну команду. Сократ пояснює, що морські свинки — ані свині, ані морські істоти, а утримання домашньої тварини означає відповідальність.

Згодом з’ясовується, що Маруся лише жартувала і ніхто в родині не збирався кривдити Вікторію. Дівчинка довідується, що її морська свинка знайшла друзів, і дозволяє їй відвідувати їх на палубі. Хоча загроза виявилася уявною, Сократ радий, що вони серйозно поставилися до страху беззахисної тваринки. Співчуття не повинно залежати від того, чи вважають інші її страхи розумними.

9. Дружба глибша за море

Минають тижні, і Григорій із Сократом дедалі більше прив’язуються один до одного. Кухар розмовляє з ним, бере на екскурсії й зрештою дозволяє спати поруч. Сократ знає: цей чоловік зовсім не був зобов’язаний рятувати голодного безквиткового пасажира, однак захистив його, піклувався про нього й полюбив. Він став майже рідним. Орнелла, Монстр, Вікторія та інші тварини, зустрінуті в дорозі, теж показали, як по-різному влаштовані істоти можуть дбати одна про одну. Лайнер став несподіваною спільнотою друзів.

І все-таки Сократ сумує за Олександром Петровичем, Тетяною Михайлівною, Дмитром, Катериною, Пухою та Беллою. Григорій організовує відеодзвінок. Коли кіт чує голос Олександра Петровича й бачить знайому кухню та дорогі обличчя, його переповнюють почуття. Кухар обіцяє: скоро вони будуть удома.

10. Повернення додому

Нарешті капітан оголошує, що судно наближається до рідного порту. Пасажири виходять на палубу й шукають очима близьких на причалі. Сократ боїться, що не побачить своїх у натовпі. Та ось він помічає Олександра Петровича, Тетяну Михайлівну, Дмитра й Катерину, а поруч із ними — Колумба, товариша з попередніх мандрівок, і Пуху. Зустрічати його прийшли всі! Григорій виносить кота на берег, і родина обіймає свого давно загубленого мандрівника. Після тижнів невідомості Сократ нарешті вдома.

Він згадує морську дисципліну, дивовижні порти, небезпечні пригоди й незвичайну дружбу, яку подарувала подорож. Кухар став захисником, маленька собачка — довіреною подругою, чайка — приятелькою, інший кіт — союзником, а морська свинка нагадала: кожне беззахисне життя заслуговує на турботу. Пригоди можуть завести мандрівника далеко, проте доброта робить навіть незнайоме місце схожим на дім. А насамкінець Сократ формулює практичне морське правило: дружба з корабельним кухарем — найкраща запорука здорової подорожі.

«Корабельні пригоди кота Сократа» — дотепна й зворушлива історія про несподівану мандрівку, вірність, відповідальність і родину, яку ми знаходимо в дорозі. Гідне завершення дивовижної низки пригод Сократа.