Після голлівудської прем’єри
Золотистому лабрадору-ретриверу Трісону, чиє незвичайне життя вже подарувало йому роботу поводирем для незрячих, службу в поліції, порятунок людей у горах і навіть головну роль у голлівудському фільмі, судилося пережити одну з найвизначніших своїх пригод у Техасі.
Історія починається відразу після подій книги «Трісон підкорює Голлівуд».
У Лос-Анджелесі щойно відбулася прем’єра фільму, в якому Трісон зіграв головну собачу роль. На прем’єру з Росії прилетіли його найдорожчі люди — поліцейський слідчий Максим Єлісєєв та його дружина Олександра, щоб зробити улюбленцеві сюрприз.
Для Трісона зустріч із ними дорожча за всю голлівудську славу. Чотири місяці він провів далеко від дому, сумуючи за родиною й особливо за Марселем — пустотливим шоколадним цуценям лабрадора, якого вважає молодшим братом та учнем.
Він нетерпляче чекає повернення до Росії.
Та доля, яку Трісон уже звик вважати непередбачуваною жартівницею, готує йому інші плани.
На святкуванні після прем’єри Олександрі телефонує по відеозв’язку давня подруга Вероніка, яка мешкає в Техасі. Вони знайомі ще зі шкільних років, і Вероніка щиро дивується: подруга приїхала аж до Америки, але навіть не збиралася її відвідати!
Вона запрошує всю родину до себе на ранчо неподалік Ель-Пасо.
Максим залишитися не може: поліцейська служба кличе його назад до Москви. Проте він розуміє, як багато означає для дружини зустріч із подругою, і пропонує Олександрі затриматися в Америці ще на десять днів.
Він погоджується за однієї умови: Трісон має супроводжувати Олександру.
Максим добре пам’ятає, як під час попередніх пригод лабрадор урятував її від вибуху газу, і знову довіряє чотирилапому напарникові життя дружини.
Трісона розривають два почуття: він понад усе хоче повернутися до Марселя, але не може залишити Олександру, захист якої доручив йому Максим.
Їхній друг Крістофер — американський актор і режисер, який завдячує Трісонові життям, — пропонує відвезти Олександру й лабрадора до Техасу власним літаком.
Так щойно уславлений чотирилапий кіногерой вирушає в нову мандрівку — уже не на розкішний знімальний майданчик, а до краю ковбоїв, ранчо й родео.
Перший етап пригоди — ціла низка теплих прощань.
Трісон прощається з Крістофером, працівниками дому, які піклувалися про нього під час знімань, і розкішною каліфорнійською оселею, що на якийсь час стала йому прихистком. Крістофер дуже прив’язався до лабрадора й насилу приховує смуток.
Трісон також дізнається, що його акторський гонорар допоміг Максимові й Олександрі придбати просторішу квартиру в Москві. Для Трісона й Марселя там навіть передбачили окремі місця, а цуценя незабаром почне професійне навчання на розшукового собаку.
Ці новини сповнюють його щастям. Голлівуд подарував не лише славу, а й справді поліпшив життя рідних.
Техас: ранчо «Темний Місяць»
Політ до Ель-Пасо минає зручно, а радісне хвилювання Олександри передається і Трісонові.
В аеропорту їх зустрічає Вероніка — енергійна, дотепна молода жінка, яка швидко завойовує симпатію лабрадора. Вона їздить стареньким кабріолетом, лагідно називає його Генрі й поводиться з машиною майже як із живою істотою.
Генрі виявляє норов: саме тоді, коли конче потрібно їхати, відмовляється заводитися. Коли ж нарешті погоджується рушити, це стає першим із багатьох комічних випадків у Техасі.
Дорогою через Ель-Пасо Трісон бачить зовсім інші краєвиди, ніж у Лос-Анджелесі: широкі дороги, пустельну рослинність, далекі гори й зовсім близький мексиканський кордон.
Вероніка розповідає про історію Техасу, часи його незалежності, місцеві традиції та особливе значення коней. Олександра слухає із захватом, а Трісон подумки порівнює побачене з пригодами в інших країнах.
Однак за життєрадісністю Вероніки прихована болюча історія. Вона та її батько зазнали тяжких утрат, і любов до тварин стала однією з основ їхнього родинного життя.
Їхній пункт призначення — ферма «Темний Місяць», ранчо, де Вероніка живе з батьком, Арнольдом Дмитровичем, якого близькі ласкаво називають Арні.
Ранчо оточують гарні пасовища, дерева й безкраї простори. Трісон у захваті від тутешньої волі.
Арні зустрічає гостей щиро й гостинно. Знавець коней і досвідчений інструктор із верхової їзди, він присвятив тваринам свого господарства значну частину життя.
Для Трісона, який останні місяці провів серед кінозірок, приватних літаків та розкішних вілл, ранчо дарує зовсім інше щастя.
Тут можна вільно бігати, дихати свіжим повітрям, знайомитися з дивовижними тваринами й щодня знаходити нагоди для пригод.
Та найважливіше знайомство чекає на нього у стайні.
Знайомство з Тоні
Трісон бачить цілу компанію прекрасних коней, і кожен має власний характер, звички та думку про людей.
Серед них вирізняється ефектний чорний жеребець Антоніо Монтана, якого зазвичай називають Тоні, а лагідно — Вугликом.
Тоні — улюблений кінь Вероніки та її партнер на змаганнях із конкуру.
Він сильний, розумний, гордий і страшенно ревнивий.
А ще полюбляє хизуватися так, що цьому, здається, немає меж.
Коли Трісон уперше підходить до нього, Тоні тримається так, ніби лабрадор без дозволу зайшов у володіння короля ранчо. Незнайомець викликає недовіру, а найбільше жеребцеві не подобається увага, якою Вероніка й Арні його оточують.
Трісон також не в захваті від пихатості нового знайомого.
Вони обмінюються дошкульними зауваженнями, жартівливими образами й попередженнями.
Проте за непростою вдачею Тоні лабрадор помічає надзвичайно люблячу істоту. Кінь обожнює Вероніку, безмежно їй довіряє і вважає своїм обов’язком захищати її від небезпеки.
У такій відданості Трісон упізнає дещо дуже близьке собі.
Попри різницю в розмірах, зовнішності й характерах, їх об’єднує той самий інстинкт: вірність тим, кого любиш.
Початкове суперництво поступово переростає в дружбу.
Під час гостин Трісон дізнається і про прихований смуток у житті Вероніки.
Багато років тому померла її мати, а згодом — улюблений пес Лукас, який прожив із родиною тринадцять років. Горе було таким тяжким, що Вероніка пообіцяла собі більше ніколи не заводити собаку.
Коли Арні каже, що собака міг би стати в пригоді на ранчо, вона спершу категорично відмовляється.
Трісон, який і сам переживав болісні втрати, розуміє її страх: полюбити когось знову — значить одного дня ризикувати новим розставанням.
Та він знає й інше: відмова від нової прихильності не поверне тих, хто помер.
Його присутність поступово змушує Вероніку замислитися над своєю обіцянкою.
Тим часом Арні помічає розум, дисциплінованість і спортивні здібності Трісона.
Жартома він призначає лабрадора тимчасовим тренером Тоні й просить допомогти жеребцеві потренуватися перед важливими змаганнями з конкуру.
Трісон ніколи раніше не тренував коня.
А Тоні ніколи не погоджувався слухатися наказів собаки.
Тож тренування швидко перетворюється на перегони ранчо.
Спочатку Тоні кепкує з коротких лап лабрадора та його нібито недостатньої швидкості. Але Трісон не має наміру поступатися пихатому жеребцеві.
Зібравши всі сили, він наздоганяє коня і, на превеликий подив Тоні, на мить навіть випереджає його.
Після цього випадку їхні стосунки змінюються.
Тоні розуміє, що знаменитий собака — не просто герой розповідей про порятунки й поліцейські розслідування: йому насправді властиві відвага, витривалість і рішучість.
Трісон, зі свого боку, починає поважати неймовірну швидкість і силу жеребця.
Тоді Тоні пропонує навчити нового друга їздити верхи.
Ідея здається цілком безглуздою.
Лабрадор верхи на жеребці?!
Але Тоні має план: у неглибокій воді неподалік річки Трісон може плисти поруч із ним і видертися на його спину.
Урок обертається новими жартами й переляком, особливо коли Тоні починає вигадувати страшних створінь, які нібито живуть у річці.
Урешті Трісон таки сідає верхи й бачить, яким дивовижним здається світ зі спини могутнього коня.
Родео і небезпечний бик
Ані пес, ані жеребець ще не знають, що незабаром ця незвична дружба стане питанням життя і смерті.
А поки що Олександра й Вероніка вирішують поїхати на родео.
Трісон, як і раніше переконаний, що його головний обов’язок — охороняти Олександру, їде з ними.
Жінки, попри його протести, наполягають на купівлі ковбойського капелюха для лабрадора. Вони надміру довго добирають колір і фотографують незадоволеного пса.
Трісон вважає цей капелюх сміховинною прикрасою, геть не гідною професійного поліцейського собаки.
Та незабаром знаходить несподівану користь: капелюх допомагає захистити його чутливі вуха від оглушливого гамору арени.
Видовище одночасно захоплює і тривожить лабрадора.
Ковбої намагаються втриматися на конях, що шалено брикаються, клоуни розважають глядачів, ризикуючи травмуватися, а діти беруть участь у веселих змаганнях з овечками, прикрашеними яскравими стрічками.
Трісон милується сміливістю вершників, однак не розуміє, навіщо люди добровільно наражають себе на таку небезпеку.
Ще дужче його непокоїть ставлення до тварин.
Бажання коня чи бика скинути непроханого вершника видається йому цілком природним: право на свободу належить не лише людям.
І раптом розвага обертається катастрофою.
Молодий ковбой Ді Олівейра намагається осідлати страшного бика на прізвисько Хай Стік.
Величезна чорно-біла тварина славиться буйним характером.
Майже відразу Хай Стік скидає Ді на землю.
Але рука юнака заплутується в спорядженні бика. Тварина волочить його ареною і топче, поки хлопець безпорадно намагається звільнитися.
Клоун родео пробує відвернути увагу бика, проте той відкидає його вбік.
Двоє чоловіків нарешті звільняють руку Ді, але розлючений бик проганяє і їх.
Поранений ковбой нерухомо лежить посеред арени.
Хай Стік готується напасти знову.
Глядачі завмирають від жаху, не маючи змоги втрутитися.
Трісон не вагається.
Не зважаючи на небезпеку, він перестрибує огорожу й кидається назустріч бику.
Лабрадор стає між Хай Стіком та непритомним ковбоєм і люто гавкає.
Бик погрожує розтоптати його.
Трісон не відступає.
Їхнє протистояння несподівано перетворюється на суперечку про насильство і свободу.
Хай Стік пояснює, що ніколи добровільно не дозволяв на собі їздити й не бажає бути істотою, призначеною лише розважати людей. Він хоче залишатися вільним.
Трісон не заперечує права бика чинити опір.
Але він не приймає рішення знову нападати на безпомічну людину, коли боротьба вже закінчилася.
Коли бик іще раз погрожує йому, лабрадор відповідає несподіваною люттю.
Хай Стік вражений сміливістю значно меншої тварини.
Зрештою він погоджується не чіпати ковбоя і повертається до загону.
Рятувальники вибігають на арену й виносять Ді.
Стадіон вибухає оплесками.
Трісон урятував людське життя, не маючи сили фізично здолати бика: його мужність, наполегливість і відмова відступити виявилися сильнішими за грубу міць.
Однак для самого Трісона цей випадок порушує непросте моральне питання.
Чи бик просто жорстокий, чи жорстокість почалася тієї миті, коли люди вирішили примусити його підкоритися?
Лабрадор розуміє: врятувавши ковбоя, він не довів, що все, що відбувається на родео, є справедливим.
Про подію широко розповідають журналісти та місцеве телебачення.
Несподівана відзнака
Але Трісона набагато більше турбує життя пораненого хлопця, ніж чергова можливість уславитися.
Наступного ранку на ферму «Темний Місяць» прибувають двоє важливих гостей.
Перший — шериф Гарріс, місцевий представник поліції. Другий — батько Ді Олівейри, який приїхав подякувати лабрадорові за порятунок сина.
Зворушлива зустріч нагадує Трісонові, як після порятунку в Альпах його дякувала мати Крістофера.
Ді досі перебуває в реанімації, але батько вірить у його одужання.
Від імені місцевого поліцейського управління шериф Гарріс вручає Трісонові особливий службовий жетон.
Це відзнака за його відвагу й урятоване життя.
Вероніка пояснює, що зазвичай такої честі удостоюються поліцейські, які виявили виняткову хоробрість під час виконання службових обов’язків.
Жартома вона проголошує Трісона спецагентом.
Новий титул неабияк тішить пса.
Він уже служив поводирем, помічником поліції, рятувальником, спортсменом і актором. А тепер здобув ще й американську поліцейську відзнаку.
Але коли Вероніка пропонує залишитися в Техасі та назавжди вступити до місцевої поліції, лабрадор відмовляється.
Його дім — там, де Максим, Олександра й Марсель.
Жоден жетон і жодна принадна кар’єра за кордоном не змусять його покинути рідних.
Гості привозять також подарунки, зокрема особливий торт, приготований для чотирилапого героя.
Степ, мустанги й Блискавка
Цей день перетворюється на свято вдячності й дружби.
Та саме цього дня починається головна пригода роману.
Згодом Тоні вмовляє Трісона вирушити до річки — ще раз поплавати й повчитися їздити верхи.
Друзі насолоджуються прохолодною водою, вправляються у своєму незвичному мистецтві й урешті відходять від ранчо далі, ніж збиралися.
Раптом вони помічають прекрасну білу кобилу, яка мчить відкритим степом.
Її розкішна грива, граційні рухи й незвичайна врода миттєво зачаровують Тоні.
Гордий чорний жеребець, якого досі, здавалося, цікавили передусім власні успіхи й увага Вероніки, закохується з першого погляду.
Він наполягає, що треба наздогнати загадкову кобилу.
Трісон заперечує: вони й так затрималися надто довго, а Олександра, мабуть, уже хвилюється.
Та Тоні навідріз відмовляється повертатися.
Погоня веде їх полями й пагорбами, аж доки друзі натрапляють на табун диких мустангів.
Біла кобила — з цього табуна.
Її звати Блискавка.
Її брат Грей — один із захисників своєї родини. Спершу він ставиться до Тоні й Трісона з підозрою, особливо тому, що жеребець походить із домашнього ранчо.
Для мустангів свобода — сама основа життя.
Вони мандрують прерією, слухають власні інстинкти й не визнають обмежень, які нав’язують люди-господарі.
Тоні, що звик до затишної оселі, регулярного харчування та лагідного догляду, доводиться замислитися над зовсім іншим розумінням кінського життя.
Блискавка спочатку сором’язлива й обережна, проте могутній чорний жеребець теж її приваблює.
Тоні, зазвичай хвалькуватий і запальний, у її присутності мало не втрачає дар мови.
Трісон із веселою ніжністю спостерігає за його перетворенням.
Він розуміє: почуття Тоні справжні.
Ця зустріч могла б залишитися чарівною історією кохання двох дуже різних коней.
Проте раптом усе стає небезпечним.
Загроза для коней
До табуна прибігає стривожений жеребець Євпатій і попереджає, що наближаються вершники.
Інші не слухають його, вважаючи диваком, якому скрізь ввижається небезпека.
Але Євпатій помітив цілком реальну загрозу.
То ловці мустангів.
Вони шукають диких коней, щоб спіймати й продати.
Вершники з’являються на пагорбі й кидаються до табуна, спричиняючи паніку серед тварин.
Мустанги розбігаються прерією.
Блискавка відчайдушно кличе Тоні тікати.
Але він почувається в безпеці: він не дикий кінь, у нього є господиня Вероніка й власний дім.
Тоні забуває одну надзвичайно важливу річ.
Без сідла й вуздечки він виглядає точнісінько як вільний дикий жеребець.
Ловці не можуть знати, що прекрасний чорний кінь — чийсь улюбленець і цінний учасник змагань із конкуру.
Перш ніж Трісон устигне їм щось пояснити, і Тоні, і Блискавку ловлять.
Лабрадор намагається захистити друзів.
Він гавкає, кидається до чобіт чоловіків і намагається завадити їм затягувати мотузки.
Ловці б’ють його батогами й проганяють.
Трісон приголомшений їхньою жорстокістю.
Він думає про всіх тварин, які потрапляють до рук людей, що бачать у живих істотах лише товар.
Обох коней заганяють у вантажівку для перевезення тварин.
Трісон розуміє: самому йому не визволити друзів.
Погоня за викрадачами
Спочатку треба дізнатися, куди їх повезуть.
Забувши про втому, він щодуху біжить за вантажівкою.
Для вже немолодого лабрадора триматися поруч із машиною на такій величезній відстані майже неможливо.
Але він не дозволить собі покинути Тоні й Блискавку.
Нарешті вантажівка зникає за воротами обнесеної високим парканом ділянки.
Трісон уважно досліджує місцевість і запам’ятовує дорогу.
Проникнути всередину він не може. Та навіть якби й зумів, для визволення коней однаково знадобилася б допомога людей.
Тож він повертає назад.
Дорога додому стає справжньою мукою.
Усе тіло болить, лапи стерті до крові, а сил майже не залишилося.
Та він біжить далі.
Коли лабрадор нарешті добирається до ферми «Темний Місяць», усі кидаються йому назустріч.
Вероніка відразу помічає, що Тоні немає.
Олександра бачить закривавлені лапи Трісона й розуміє: сталося щось жахливе.
Пес не може розповісти про події людськими словами.
Натомість використовує все, що має: гавкає, показує рухами, дивиться в бік дороги, якою прибіг, і відповідає на запитання жінок.
Поступово вони розуміють його.
Тоні викрали.
Трісон знає, де він.
І діяти треба негайно.
Повернення по допомогу
Арні готує пікап, а Олександра й Вероніка наполягають, що поїдуть на порятунок разом із ним.
Хоча Трісон ледве тримається на ногах від виснаження, він веде їх назад через техаські простори.
Прибувши на місце, вони чують від власника приголомшливе зізнання.
Його люди справді спіймали чорного жеребця та білу кобилу, бо вважали обох дикими.
Але коней тут уже немає.
Господар уже продав їх іншому покупцеві.
На мить Вероніка впадає у відчай.
Тоні — не просто цінний спортивний кінь. Це її друг, партнер і одна з найдорожчих їй живих істот.
Думка про те, що вона може втратити його назавжди, нестерпна.
Торговець запевняє, що не знає ані імені, ані телефону покупця.
Зате пам’ятає номерний знак вантажівки, якою забрали коней.
Саме ця крихітна деталь стає ключем до пошуків.
Олександра пропонує звернутися до шерифа Гарріса.
Поліцейський, який зовсім недавно нагородив Трісона за порятунок Ді Олівейри, тепер дістає нагоду допомогти лабрадорові врятувати того, кого любить він сам.
Гарріс відразу погоджується.
За даними автомобіля він встановлює особу покупця і вирушає разом із родиною на інше ранчо, в іншій частині Техасу.
Усю дорогу Трісон хвилюється за Тоні й Блискавку.
Він боїться, що їх могли розлучити, перепродати або скривдити.
Пошуки й визволення
Він також розуміє: якби не опинився поруч у мить, коли схопили Тоні, про долю жеребця, можливо, ніхто ніколи б не довідався.
Нарешті вони прибувають на друге ранчо.
Тут Трісон урешті знаходить зниклих коней.
Тоні й Блискавку замкнули в убогій стайні, зовсім не схожій на просторі й затишні приміщення ферми «Темний Місяць».
Чорний жеребець безмежно радіє зустрічі з другом і своєю улюбленою господинею.
Вероніка теж не може стримати почуттів.
За допомогою шерифа Гарріса родина підтверджує законне право власності на Тоні й домовляється про його звільнення.
Та виникає нова проблема.
Тоні відмовляється йти без Блискавки.
Дика біла кобила, яка знала тільки волю, а тепер опинилася перед непевним майбутнім у неволі, стала для нього найдорожчою істотою на світі.
Уперше найбільше турбує гордого жеребця не власний затишок і навіть не його свобода.
Йому болить доля тієї, кого він покохав.
Він стоїть поруч із Блискавкою й не рушає з місця.
Спочатку люди не розуміють його поведінки.
Трісон усвідомлює, що має стати перекладачем між кіньми та їхніми людськими друзями.
Жестами й наполегливими спробами привернути увагу він допомагає людям помітити особливий зв’язок між Тоні та кобилою.
Вероніка підходить до Блискавки з надзвичайною лагідністю.
Налякана тварина відступає: вона не звикла до людської ласки й насторожено ставиться до будь-якої спроби доторкнутися до неї.
Але дівчина не хоче ні лякати, ні примушувати її.
Повільно й обережно вона простягає руку.
Зрештою Блискавка дозволяє Вероніці погладити себе.
Дика кобила вперше відчуває таку ніжність.
Її страх поступово тане.
Власник ранчо розуміє, що розлучати двох коней було б і жорстоко, і нерозумно.
Вони доходять згоди: Тоні повернеться до законних господарів, а Вероніка забере й Блискавку, відшкодувавши власникові витрачені на купівлю гроші та організувавши перевезення.
Закохані залишаться разом.
Любов змінює серця
Трісонові важко повірити, що страшна пригода закінчилася так щасливо.
Усе почалося з безтурботного дня біля річки, а обернулося небезпечними перегонами, полоном, виснажливою рятувальною подорожжю й неймовірною зустріччю.
А ще ця пригода відкрила перетворювальну силу любові.
Тоні, колись пихатий, владний і надміру заклопотаний власною персоною, довів, що заради Блискавки готовий пожертвувати всім.
Вероніка, яка колись відмовлялася заводити іншого собаку через страх знову пережити втрату, глибоко змінилася завдяки відданості Трісона.
Вона оголошує, що хоче прийняти до родини лабрадора й назвати його Трісоном — на честь собаки, який урятував Тоні.
Арні щиро підтримує її рішення.
Так замикається ще одне коло цієї зворушливої історії.
Багато років біль утрати заважав Вероніці впустити в життя нового чотирилапого друга. Мужність Трісона допомогла їй зрозуміти: покохати знову — не означає забути тих, кого вже немає поруч.
Чемпіонат і дорога додому
Останні сторінки повертають нас на ранчо, де наближаються змагання з конкуру.
Тоні, возз’єднавшись із Блискавкою та повернувшись до людей, яким довіряє, виступає блискуче.
Він здобуває чемпіонський титул.
Трісонові здається, ніби через перешкоди жеребця несуть могутні крила любові.
Невдовзі Олександра й Трісон нарешті повертаються до Росії.
На них чекають Максим, родина Єлісєєвих і Марсель.
Техаська подорож лабрадора завершилася.
Він заслужив американську поліцейську відзнаку, урятував ковбоя від небезпечного бика, навчився їздити верхи, подружився з гордим чорним жеребцем і допоміг возз’єднати двох коней, яких інакше могли розлучити назавжди.
Але справжнє його досягнення важливіше за медалі, перемоги й славу.
Він допоміг людям і тваринам знову повірити, що після страху, горя й розлуки щастя можливе.
Епілог: свобода, відданість, любов
Роздуми про свободу надають романтичній розв’язці глибшого сенсу. Прагнення мустангів жити на волі, лютий опір родео з боку Хай Стіка та любов Тоні до Блискавки порушують питання: як люди мають ставитися до створінь, чиїми долями вони розпоряджаються?
Трісон не здатен розв’язати всіх суперечностей, проте твердо знає: відданості не можна домогтися силою, а любов не можна купити.
Через дотепну, співчутливу й часом пустотливу оповідь лабрадора Михайло Самарський створює техаську пригоду, в якій поєднано гумор, поліцейські пригоди, ковбойські традиції, дружбу тварин і несподівано щемку історію кохання.
Наприкінці Трісон пригадує знайомий людський вислів: усе, що трапляється, зрештою може привести до кращого.
Тепер він не сприймає ці слова як порожню втіху.
Подорож надала їм справжнього змісту.
Навіть коли здається, що життя руйнується, щастя, можливо, уже чекає десь за обрієм.
А інколи веде нас до нього той, хто має чотири лапи, золотисту шерсть і непохитну рішучість ніколи не покидати друга.